"Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами"
20 червня 2022 року Верховна рада ратифікувала "Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами", відому як "Стамбульська конвенція".
1 листопада Стамбульська конвенція набула чинності.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству й боротьбу з цими явищами, або ж Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи. Документ з'явився 2011 року, наразі його підписали 47 країн, 36 (включно з Україною) – ратифікували. Україна підписала конвенцію ще у листопаді 2011 року, проте ратифікувала її тільки зараз.
Мета документу – зруйнувати гендерні стереотипи, які допускають насильство щодо жінок. Конвенція пропагує та захищає право людей на вільне від насилля життя та забороняє всі види дискримінації жінок.
Конвенція пропонує встановити кримінальну відповідальність за насильство щодо жінок і забезпечити за нього покарання. Наразі в Україні діє низка статей кримінального кодексу, проте розписані вони не настільки широко та детально, як у Стамбульській конвенції. Документ передбачає механізми захисту як чоловіків, так і жінок, які зазнали домашнього насильства.
Ратифікація Стамбульської конвенції дає можливість експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання. Україна ж може вимагати посилення відповідальності для кривдників наших громадянок за кордоном, а також вимагати притягнення до відповідальності кривдників-українців, які переховуються за кордоном.
Чи потрібна Стамбульська конвенція Україні
Від початку року і до сьогодні до територіальних підрозділів поліції надійшло понад 7 тисяч звернень громадян за фактами вчинення насильства. На профілактичному огляді наразі перебуває понад 3600 кривдників. Під час таких інформаційних кампаній ми маємо змогу привернути увагу суспільства до такого жахливого явища, як насильство, підняти рівень правової обізнаності людей, довести до кожного мешканця, що домашнє насильство – це злочин, про який не можна мовчати.
Це доленосне рішення було прийнято у найбільш складні для України часи й на тлі повідомлень та звинувачень російських військових у сексуальному насильстві щодо жінок, дітей та чоловіків в Україні. І тому нині, під час війни це рішення є критично важливим і своєчасним, ніж будь-коли".
Конвенція надає країнам-учасницям юридичну базу, а також стратегії й заходи щодо протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству.
Основні цілі Стамбульської конвенції
* Захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство.
* Сприяти встановленню рівних прав для чоловіків і жінок.
* Викорінити всі види дискримінації щодо жінок.
* Захистити й допомогти всім, хто постраждали від насильства.
* Сприяти міжнародній співпраці, спрямованій проти зазначених видів насильства.
* Надавати допомогу організаціям і правоохоронним органам у співпраці одне з одними задля викорінення насильства щодо жінок та домашнього насильства.
Країни, що ратифікують Конвенцію, мають криміналізувати:
* психологічне насильство;
* переслідування (сталкінг);
* фізичне насильство;
* сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди);
* примусовий шлюб;
* жіноче обрізання;
* примусовий аборт;
* примусову стерилізацію.
Країни-учасниці зобов'язуються
* внести принцип рівних прав між жінками й чоловіками до своїх конституцій чи законодавства;
* заборонити дискримінацію жінок, зокрема шляхом застосування санкцій;
* скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.
Конвенція також пропонує стратегії із попередження та запобігання насильству.
* Підвищення обізнаності. Проведення кампаній на теми насильства щодо жінок і домашнього насильства, які допоможуть людям розпізнавати різні форми насильства та виступати проти них. Інформування потерпілих про те, де саме і яку допомогу вони можуть отримати.
* Освіта. Заохочується внесення до шкільних навчальних планів матеріалів із питань рівноправності та пропагування цих принципів у неформальних навчальних установах на кшталт громадських центрів і спортивних закладів.
* Підготовка кадрів із запобігання та виявлення насильства, запобігання повторній віктимізації. Вони захищатимуть рівноправ'я та потреби постраждалих.
* Програми профілактичного втручання та лікування. Програми лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, та осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті. Суть програм – навчити людей ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути ставлення до жінок.
