Хвороба Лайма, що потрібно знати?
Хвороба Лайма (іксодовий кліщовий бореліоз) – це природно-вогнищеве, інфекційне, полісистемне захворювання, яке розвивається після укусу кліща, зараженого бореліями (Borrelia burgdorferi, B.garinii, B.afzelii). Зараження також може відбутися при попаданні випорожнень кліща на шкіру з наступним їх втиранням при розчісуванні. Різноманітні клінічні прояви хвороби Лайма відомі давно і описані як самостійні симптоми неясної етіології: хронічна мігруюча еритема, еритема Афціліуса, кліщова кільцевидна еритема, хронічний атрофічний акродерміт, лімфоденоз шкіри, серозний менінгіт, радикулоневрит. З чого видно, що при хворобі Лайма уражається нервова система, серце, шкіра, суглоби.
Хвороба Лайма є найпоширенішою трансмісивною кліщовою інфекційною хворобою країн північної півкулі і вагомою медичною проблемою з огляду на можливість ураження багатьох органів і систем, схильність до хронізації, що може бути причиною тривалої втрати працездатності та появи інвалідності.
Сприйнятливість людей до захворювання висока.
Безпосередньо від хворої людини до здорової збудники цього захворювання не передаються.
Оскільки специфічна профілактика хвороби Лайма на сьогоднішній день не розроблена, а ендемічні території існують, то найбільш ефективним способом запобігти захворюванню є недопущення укусу кліща.
При відвідуванні місць, де можуть бути кліщі, рекомендується:
– одягати тільки світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла, щоб було легше помітити кліщів, що повзають. Голову слід покривати головним убором;
– під час прогулянки, по-можливості оглядати себе та оточуючих через кожні 2 години, та обов’язково вдома. Особливо ретельно потрібно обстежувати ділянки тіла, покриті волоссям;
– звільнити від сухої трави, гілок, хмизу місце для привалів, нічного сну на природі;
– вдома одразу змінити одяг, білизну, ретельно їх оглянути, випрати та випрасувати. Не варто залишати цей одяг біля ліжка чи спати у ньому. Витрушування одягу не рятує від кліщів;
– якщо разом на природу брали домашнього улюбленця – його теж слід оглянути на наявність кліщів до того, як впустити до помешкання.
Можна використовувати засоби, що відлякують кліщів – репеленти. Препарати слід наносити відповідно до інструкції.
При виявленні на тілі кліща, краще його видалити в закладі охорони здоров’я, адже інфікування може відбутися, навіть, через неправильне видалення, коли його ненароком причавити. Вірогідність захворіти, якщо кліщ провів на тілі менше 24 годин, мінімальна.
Серед різних методик видалення кліща, що присмоктався, самим ефективним і безпечним є – з використанням пінцета.
При самостійному видаленні кліща необхідно дотримуватися наступних вимог: перед витяганням кліща шкіру слід обробити будь-яким антисептиком. Необхідно захопити кліща пінцетом (з тупими або заокругленими кінцями) якомога ближче до шкіри і витягти його помірним рівномірним зусиллям, спрямованим суворо вертикально, не застосовуючи жодних викручувальних рухів. Після вилучення кліща шкіру повторно обробити антисептиком. Важливо постаратися під час вилучення не розчавити кліща. За відсутності пінцета, то можна витягти кліща захищеними пальцями (захистити можна бинтом, гумовими рукавичками). Кліща слід одноразово обернути бинтом, вхопити якомога ближче до шкіри і акуратно потягнути вгору перпендикулярно шкірі. Після видалення кліща обов’язково помити руки з милом або обробити антисептиком. Видаленого кліща необхідно помістити на шматок вологої марлі у флакон, пробірку, інший чистий скляний посуд та щільно закрити кришку та доставити для дослідження в лабораторію особливо небезпечних інфекцій ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ».
Необхідно пам’ятати - не всі кліщі переносять збудників небезпечних хвороб, однак їх укуси можуть загрожувати людині такими хворобами, як іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма), кліщовий вірусний енцефаліт.
Навіть якщо ви вдало видалили кліща, необхідно спостерігати за місцем укусу, тому що почервоніння – основний клінічний маркер захворювання – з’являється через 3-32 дні (в середньому – 7). Зона почервоніння навколо місця укусу розширюється, відмежовуючи від неураженої шкіри яскраво-червоною облямівкою, у центрі поразки інтенсивність змін виражена менше, розміри еритеми можуть бути від декількох сантиметрів до десятків (3-70 см).
Більшість людей одужують, але без належної діагностики та лікування хвороба може перейти в хронічну і тривати місяці та навіть роки, маскуючись під інші захворювання.
Обов’язково поінформуйте свого сімейного лікаря про факт укусу кліщем для медичного спостереження.
