Бактеріологічне дослідження виділення з рани
Багато бактерій, які колонізуються на шкірі та слизових оболонках, можуть сприяти виникненню інфекції шкіри та м'яких тканин. На даний момент більшу частину пошкоджень шкіри називають раною і поділяють їх на гострі та хронічні, залежно від терміну давності. Гострі рани часто виникають після операцій або травм. Хронічною раною зараз прийнято називати рану, що наявна понад 3 тижні. Такі рани виникають через хронічну недостатність кровопостачання (трофічні виразки), пролежні або порушення обміну речовин.
На ранах, що з'явилися, колонізують різні мікроби, проведення мікробіологічного посіву показано в тих випадках, коли в рані виникають ознаки запалення (почервоніння, набряк, біль, підвищення місцевої температури, виділення) або в тому випадку, якщо загоєння рани відбувається повільно.
Найкращим матеріалом є аспірат із рани або шматочок тканини, найгіршим вважається матеріал, узятий тампоном.
Деякі гриби, особливо ті види, які здатні розмножуватися в тканинах тіла, також можуть бути залучені до процесу вироблення ексудату. Збудники вірусних інфекцій на відміну від грибів і бактерій дуже рідко є продуцентами гнійного ексудату.
Мікробіологічне дослідження ранової інфекції полягає у виділенні з раневого відокремлюваного передбачуваного збудника з подальшим визначенням його чутливості до протимікробних лікарських засобів.
За ступенем бактеріального забруднення рани поділяються:
- асептичні (чисті), тобто нанесені в стерильних умовах, при дотриманні правил асептики.
- контаміновані (мікробно забруднені) — всі випадкові рани, а також випадки, коли внаслідок умовно чистих операцій у рану потрапляють мікроорганізми з патологічного вогнища (гострий апендицит, перитоніт тощо).
- інфіковані (зокрема і гнійні) — рани, характеризуються розвитком активного запалення з імунним компонентом у відповідь на контамінацію патогенними мікроорганізмами за відсутності адекватної антибактеріальної терапії.
Збудниками гнійно-запальних процесів у рані можуть бути представники різних родів, переважна більшість яких належить до так званої «умовно-патогенної» мікрофлори (аеробної, мікроаерофільної та анаеробної). Серед них найчастіше трапляються види родів: Staphylococcus, Streptococcus, Pseudomonas, Escherichia, Proteus, Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Hafnia, Serratia, Aeromonas, Acinetobacter, Alcaligenes, Haemophilus, Peptococcus, Bacillus, Clostridium, Corynebacterium, Propionibacterium, Bacteroides, Nocardia, Listeria, Fusobacterium, Neisseria, Mycrococcus, Mycoplasma. Рідше - Yersinia, Ervinia, Salmonella, Moraxella, Brucella, Candida, Actinomyces та ін.
Нажаль, 5–10 % госпіталізованих хворих набувають інфекції під час перебування в стаціонарі. Відомо, що більшість внутрішньолікарняних інфекцій виникає в хірургічних відділеннях.
Найчастішим «винуватцем» при цьому є S. аureus (золотистий стафілокок), наступні за значущістю — Е. соlli та інші бактерії сімейства Enterobacteriaceae, неферментуючі грамнегативні бактерії (Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Stenotrophomonas maltofphilia, Burkholderia spp. та інш.).
Показаннями для бактеріологічного дослідження є:
- ознаки гнійно-запального процесу в рані (біль чи болючість, обмежена припухлість, почервоніння);
- навмисне відкриття рани хірургом (при t > 370С, локалізований біль або болючість, почервоніння);
- під час повторної операції за наявності ознак абсцесу, виявлених при гістологічному чи рентгенологічному обстеженні;
- гнійне відділюване з дренажу.
Забір матеріалу здійснює лікар при дотриманні правил асептики та до початку антибактеріальної терапії.
Такі лабораторні дослідження, біологічного матеріалу, проводяться на платній основі в Снятинському відділі Коломийського районного відділу за адресою м. Снятин, вул.. Кобринських,20, мікробіологічна лабораторія.
Від початку червня 2024 року мікробіологічною лабораторією проведено 37 досліджень виділень з ран. Виявлено 40 збудників, які викликали інфекційні поцеси в ранах. До всіх виділених збудників визначена чутливість до антибіотиків, що дозволяє вибрати оптимальні препарати для проведення антимікробної терапії, щоб у короткі терміни та з мінімальними побічними ефектами для організму хворого прискорити його одужання.
