МАТЧ ПАМ’ЯТІ І НЕЗЛАМНОСТІ: НК «ПРОБІЙ» ТА «МЕТАЛУРГ»
У Городенці на домашній «Пробій-Арені» відбувся матч чергового, 25 туру VBET Першої ліги Чемпіонату України сезону 2025–2026 років, у якому НК «Пробій» приймав запорізький «Металург». Матч завершився з рахунком 3 : 1 на користь НК "Пробій"
Перед початком гри присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять солдата Національної гвардії України Піддубного Руслана Івановича, жителя села Городниця, якого сьогодні провели в останню путь, та всіх Героїв, які віддали своє життя за Україну.
Цей поєдинок розпочався особливо зворушливо та символічно — перший удар по м’ячу виконав наш Захисник, житель села Городниця — Яцик Віталій Петрович.
Яцик Віталій Петрович, 22 січня 1979 року народження — старший солдат Збройних Сил України, людина мужності, честі та незламного духу.
30 квітня 2025 року він був призваний на військову службу шляхом мобілізації до військової частини А4152. Не вагаючись ні миті, керуючись обов’язком перед рідною землею, став на захист Батьківщини в лавах Збройних Сил України.
08 липня 2025 року був переведений до військової частини А4862 — 425 окремого штурмового полку «Скеля», що входить до складу Сухопутних військ України.
28 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зарічне Донецької області, внаслідок ураження ворожим FPV-дроном, Віталій отримав важкі поранення: рубану рану голови, множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя, грудної клітки, обох плечей, лівого стегна, а також акубаротравму.
Та навіть після цього він не зламався.
Після тривалого лікування, болю, боротьби та виснажливої реабілітації 02 жовтня 2025 року старшого солдата Яцика Віталія Петровича, сержанта резерву 121 запасної роти військової частини А4862, було звільнено у відставку.
У цей день на полі була не просто гра — була пам’ять, шана, вдячність і єдність.
Кожен удар по м’ячу, кожна емоція на трибунах, кожна хвилина цього матчу нагадували всім присутнім про справжню ціну нашої свободи.
Про тих, хто сьогодні тримає небо над нами.
Про тих, хто віддав за нього своє життя.
Ми щиро дякуємо нашим військовим за можливість жити, працювати, виховувати дітей і проводити такі матчі під мирним небом.
Дякуємо ветеранам за вашу силу, мужність і незламність.
Ваш подвиг — це світло, яке веде нас вперед.
Це віра, яка тримає нас.
Це сила, яка об’єднує.
Це Україна, яка стоїть.
Слава Україні! Героям слава!
